ОБЕРЕЖНО СКАЗ !!!

Сказ був відомий людям задовго до нашої ери. Так, у вавилонському каноні Ешнунни за 19 століть до н. е. знайдено перший запис про сказ у людей та його зв'язок з укусом собаки.

Сказ —  це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричиняється вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus. Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Особливо небезпечні укуси в голову, лице, кисті рук. Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

До 80-х років XIX століття люди не мали надійного засобу захисту від цієї хвороби. У 1880 році Луї Пастеру після багаторазових пасажів вірусу через мозок кроликів вдалося отримати вірус сказу, який втратив вірулентність, але зберіг імуногенні властивості. На основі цього вірусу науковець створив вакцину проти сказу, яку успішно застосували вперше 6 липня 1885 року. Тоді завдяки вакцинації був врятований хлопчик Жозеф Мейстер, укушений скаженим псом у 14 місцях свого тіла за 2 дні до появи у Пастера. Внаслідок вакцинації хлопчик не захворів на сказ. З того часу почала працювати перша в світі антирабічна станція, яка потім перетворилася на Інститут Пастера.

Основним джерелом інфекції для людини є собаки, особливо бродячі, а з диких тварин – лисиці, вовки. Можливе зараження людини і від інших тварин – корів, овець, кіз, свиней, коней, щурів, їжаків, кажанів та ін. Основним резервуаром вірусів в природі є вовки, лисиці, шакали, серед яких виникає спонтанні епізоотії сказу.

Інкубаційний період у тварини триває 3-6 днів (іноді до 10 тижнів).

У перебігу хвороби розрізняють три стадії:

1) провісників (триває 1-3 дні, іноді до 7 днів і характеризується загостренням ознак хвороби у місці укусу. Рубець в місці укусу червоніє, навколо нього з'являється набряк, поновляється біль, який супроводжується відчуттям печіння і свербіння. Одночасно з'являється невмотивоване відчуття страху, тривоги, туги, хворий впадає у глибоку депресію);

2) збудження характеризується синдромами (гідрофобії, аерофобії, акустикофобії, фотофобії, гіперсалівації (слинотечі). При спробі пити, а потім від вигляду води виникає характерний приступ судорг, збудження з спазмами м'язів глотки і гортанні, розладами дихання. Обличчя хворого виражає жах і страждання, хворі просять про допомогу. Легкий подув повітря (ходьба, відкривання дверей) веде до пароксизмів. Приступ може виникати від яскравого світла, гучної розмови, дотику до шкіри і т.д. Період збудження супроводжується інтенсивною слинотечею,

3) паралітична (Триває 3-7 днів. Смерть настає раптово від паралічу серця або дихального центру).

Початок хвороби у собаки характеризується різкою зміною її поведінки: він стає неспокійним, гризе неїстівні предмети, не приймає звичайної їжі. Після таких провісників, які тривають кілька днів, розвивається буйний період під час якого собаки безцільно бігають, кидаються на людей і тварин, гавкіт у них сиплий, виючий, ковтання утруднене, собака не п'є, а з рота тече слина. Через кілька днів з'являється параліч нижньої щелепи, задніх ніг, язик звисає з рота, слина тягнеться цівкою, хвіст висить. Виникають загальні судороги і параліч м’язів тулуба. Смерть тварини настає протягом 10 днів від початку хвороби.                            

Найбільша захворюваність на сказ спостерігається в літньо-осінні місяці, що зумовлено інтенсивнішими контактами з бродячими собаками.

Інкубаційний період захворювання на сказ у людини триває від 12 до 100 днів, дуже рідко до 1 року (2-3%).

На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу (при укусі лиця і голови – 35-5 днів, нижніх кінцівок – 65-95 днів), а також розмір і глибина рани, вік хворого.

                                       Профілактика сказу

Профілактичні заходи ведуть у двох напрямках: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку сказу у людини, яку покусала або обслинила скажена тварина. При боротьбі зі сказом диких тварин у лісах/лісосмугах розміщують спеціальну оральну вакцину-приманку, з'ївши яку тварина отримує імунітет. 

Собаки, котячі й інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайному доставленню власником (організацією, господарством) або спеціальною бригадою з вилову бродячих тварин до найближчої ветеринарної лікувальної установи для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом 10 днів. В окремих випадках, за наявності захищеного двору або надвірного приміщення, яке надійно закривається, ветеринарна лікувальна установа таку тварину може залишити власнику під розписку. Останній зобов'язується утримувати її на надійній прив'язі в ізольованому приміщенні впродовж 10 днів і представляти для ветеринарного огляду в терміни, які вказує ветеринарний лікар.

При зверненнях укушених, подряпаних, обслинених будь-якою твариною осіб, а також людей, які були травмовані при обробці туш, при розтині трупів тварин, які загинули від сказу, або при розтині трупів людей, померлих від сказу, всі лікарні та амбулаторно-поліклінічні установи зобов'язані негайно надати першу медичну допомогу постраждалому й направити його в травматологічний пункт (кабінет), а за його відсутності — в хірургічний кабінет для призначення і проведення курсу антирабічних щеплень. При укусі або ослиненні людини скаженою або підозрілою твариною рекомендовані процедури по наданню першої допомоги, яка включає негайне і ретельне промивання водою рани впродовж щонайменше 15 хвилин, з милом, мийним засобом, повідон-йодом або іншими речовинами, які вбивають вірус сказу, накладання стерильної пов'язки. Вони мають бути надані в будь-якій медичній установі при зверненні укушеної людини. Усі інші подальші заходи здійснюються під наглядом лікаря-рабіолога у травматологічних пунктах чи кабінетах, де є відповідні вакцини та специфічний імуноглобулін. Краї рани впродовж 3 діб не висікають і не зашивають, за винятком ушкоджень, які потребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями. Водночас із заходами профілактики обов'язково проводять екстрену профілактику правця.

Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини відповідно до визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту та обставин контакту з твариною та її стану згідно з рекомендаціями ВООЗ

                                     УВАГА!

Щоб уникнути небезпеки, дотримуйтесь правил утримання домашніх тварин:

-охороняйте їх від укусів іншими тваринами;

-регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім собакам та котам, в тому числі сторожовим та мисливським;

-виводьте собак на прогулянку в намордниках та на повідку;

-не заводьте собак і кішок заради забави, не виганяйте їх на вулицю.

-уникайте контактів з бродячими тваринами (коти, собаки, лисиці і т д.);

- при зміні поведінки домашніх тварин зверніться до ветеринарного лікаря;

-уникайте на вулиці контактів домашніх тварин з бродячими тваринами;

-здійснюйте профілактичну імунізацію домашніх тварин від сказу;

-при укусах чи ослиненні шкірних покривів та слизових оболонок відомою та невідомою твариною негайно зверніться за медичною допомогою, не займайтеся самолікуванням.

Пам’ятайте: сказ невиліковний, але його можливо попередити!