Лейкоз ВРХ: що варто знати

Лейкоз великої рогатої худоби (ВРХ) — це хронічне інфекційне вірусне захворювання, що вражає імунну систему тварин і супроводжується розмноженням злоякісно змінених лімфоцитів (лейкоцитів). Збудником хвороби є вірус лейкозу великої рогатої худоби (BLV), який належить до родини Retroviridae.

Останнім часом лейкоз великої рогатої худоби набув значного поширення в багатьох країнах світу. Є ризики і для України, в тому числі Херсонська область не є винятком — випадки зараження можуть бути як у приватних господарствах, так і на великих фермах. Це вірусне захворювання становить серйозну загрозу для тваринництва, оскільки часто протікає безсимптомно, але при цьому завдає значних економічних збитків.

Лейкоз ВРХ викликає вірус, що вражає імунну систему тварини, призводячи до пухлинного переродження лімфоїдних тканин. Захворювання є невиліковним, проте контроль за його поширенням можливий за умови своєчасної діагностики, профілактики та дотримання ветеринарно-санітарних вимог.

Шляхи зараження

Основні шляхи передачі вірусу — контактний (через кров, слину, інструменти), внутрішньоутробний, а також при доїнні або через молоко. Часто зараження відбувається на фермах через спільне використання голок, хірургічних інструментів, доїльного обладнання.

Симптоми

Хвороба протікає в кілька стадій:

• Безсимптомна інфекція — тривалий період без явних ознак.
• Персистуючий лімфоцитоз — підвищення кількості лімфоцитів у крові.
• Клінічний лейкоз — пухлинне ураження органів (лімфатичних вузлів, селезінки, печінки), схуднення, зниження продуктивності, порушення репродуктивної функції.

Діагностика

Для виявлення лейкозу застосовуються:

• Серологічні методи (РІД, ІФА);
• Гематологічне дослідження крові;
• ПЛР-діагностика для виявлення вірусної ДНК.

Особисті селянські господарства, в яких виявлено позитивно реагуюча на лейкоз худоба, є неблагополучними по лейкозу.

З метою недопущення розповсюдження захворювання у неблагополучному щодо лейкозу стаді, фермі, присадибному господарстві забороняється:

• використовувати молоко без попереднього знезараження для громадського харчування і згодовувати тваринам, реалізовувати його переробним підприємствам та на ринках;
• молоко корів неблагополучних на лейкоз присадибних господарств громадян використовується лише після знезараження в межах цього господарства;
• випасати хворих на лейкоз тварин разом із здоровими в загальних стадах;
• реалізовувати тварин з племінною та користувальною метою;
• перегруповувати тварин без відома спеціалістів державних установ ветеринарної медицини;
• доїти одними доїльними апаратами корів, заражених та вільних від вірусу лейкозу ВРХ;
• використовувати молозиво хворих на лейкоз корів для напування телят, отриманих від здорових корів.

Профілактика і боротьба

Профілактичні заходи регулюються згідно з Інструкцією з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, затвердженою наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 21.12.2007 № 21.

Основні вимоги інструкції включають:

• регулярне лабораторне обстеження тварин;
• вибраковку інфікованих особин;
• суворе дотримання санітарних норм і правил при роботі з тваринами;
• недопущення контакту здорових тварин з потенційно хворими;
• контроль за переміщенням ВРХ між господарствами.

Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:

• своєчасна діагностика хвороби;
• негайне виведення зі стад (ферм) вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
• проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
• дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
• дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
• проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин і ізоляції вірусоносіїв.

Лікування лейкозу не розроблене. Основними заходами боротьби є:

• Своєчасна діагностика;
• Вибраковка інфікованих тварин;
• Дотримання санітарно-ветеринарних правил;
• Розділення здорових і хворих тварин;
• Контроль за використанням інструментів.

Лейкоз ВРХ — це серйозна загроза для українського тваринництва. Оскільки хвороба не піддається лікуванню, основний акцент слід робити на профілактиці, контролі та своєчасному реагуванню. Виконання вимог Інструкції № 21 від 21.12.2007 — запорука збереження здорового стада та економічної стабільності фермерських і приватних господарств.