Щодо мінімізації ризиків занесення та поширення віспи овець і кіз.

Згідно з інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин та Європейського Союзу, на території Румунії Болгарії, Греції триває реєстрація спалахів віспи овець і кіз. Протягом 2026 року спалахи захворювання зареєсровано в низці повітів Румунії, у тому числі в повіті Тульча, який безпосередньо межує з територією України.

Збудник хвороби

Овеча віспа, будучи вірусною патологією, яка протікає гостро-контагіозно, викликана вірусом із роду Capripoxvirus і сімейства Poxviridae. Збудник має власне ДНК і має такі особливості:

• характеризується тропізмом щодо клітин епітелію;
• розмір, на відміну від інших подібних вірусів, досить великий;
• вірус не боїться заморожування, тому не гине;
• збудник проявляє чутливість до підвищеної температури – при досягненні +54-55 градусів він гине через 15 хвилин, при кип’ятінні – миттєво;
• залишається активним до півроку в кошарах, до 2 місяців на пасовищах і в шерсті барана.

Особливість – до зовнішнього середовища збудник нестійкий, його можна знищити деякими дезінфекційними засобами – формальдегідом, сірчанокарболовою сумішшю, хлорним вапном, лужними розчинами та ін.

Патогенез

Вірус може потрапляти в організм баранів за допомогою повітря. У цьому випадку його виявляють у паренхімі та подібних внутрішніх органах, а також у крові. Відбувається це вже на п’ятий день. Після цього збудник розмножується і накопичується в епітеліальних клітинах у дихальних шляхах, через що і спостерігаються типові для віспи зміни.

Згодом віруси, що перебувають у кровотоці, переміщуються по ньому в слизові оболонки та епітелій, на тлі чого і формуються віспи. Якщо спостерігається лихоманка, то збудник присутній і в інших органах – нирках, легенях.

Вагітні особини переносять хворобу складно – найчастіше відбувається самоабортування.

Перебіг і симптоми

Збудник проникає в організм вівці трьома способами – за допомогою шкірного покриву, респіраторно та аліментарно. У першому випадку оспінний осередок проявляється виключно місцево, перебіг хвороби помірний. У двох інших ситуаціях вогнища відзначаються не тільки на епідермісі, а й слизових оболонках. Перебіг важкий, оскільки відбувається перехід у генералізаційну форму постадійно:

• у перші два дні виникають розеоли;
• у наступні три доби – папули;
• далі – везикули, на що йде до 6 днів;
• слідом – пустули, що зберігаються на тварині 30-34 доби;
• останніми з’являються крусти, які тримаються максимум два тижні.

нкубаційний період варіюється від 3 до 14 діб, симптоматика проявляється послідовно:

• припухання області повік;
• серозно-слизові виділення з носа й очей, після чого формується гнійний ексудат;
• сопіння і утруднення дихання;
• формування висипу на кшталт округлих плям рожевого відтінку і легкої припухлості по периферії;
• втрата апетиту;
• випадання шерсті;
• потім плями перетворюються на ущільнені папули, що мають червоний поясок, який підноситься;
• підвищується температура тіла (до 41 градуса), яка через кілька днів трохи знижується;
• через пару днів периферійна шкіра піднімається, а всередині папул відзначається серозна прозоро-жовтувата рідина.

Везикули, пустули і крусти утворюються не завжди, тому папули згодом стають блідими (із сірим або жовтуватим відтінком), але ободок залишається рожевим. У цей період дуже легко відокремити епідерміс, оскільки він перетворюється на плівку. Безпосередньо під струпом зі сполучних тканин формуються рубці, на яких може рости шерсть.

Існує дві форми овечої віспи:

• Важка. При такому перебігу папул формується багато і з плином часу вони зливаються, вражаючи велику частину тіла вівці. До цього приєднується гнійне запалення з відповідними симптомами. Інша назва важкої форми – зливна. Уражаються частіше ягнята, ніж дорослі особини. Смертність від сепсису варіюється від 40 до 80%.
• Абортивна. Характеризується незначним ураженням віспами, які зникають швидко і не переходять на інші стадії. Перебіг легкий, смертність практично відсутня.

Віспи формуються на поверхнях усіх кінцівок, навколо очей, на губах, по всій голові. Уражаються і статеві органи – у самок сороміцькі губи, у самців мошонка і крайня плоть

Діагностика захворювання

Для постановки точного діагнозу застосовується комплексний підхід. Насамперед ветеринар оглядає тварину і визначає ступінь ураження, симптоматику. Далі призначається наступне:

• Дослідження. Проводиться забір біоматеріалу для диференціювання з іншими ідентичними захворюваннями (шматки шкіри, тканини тощо). д.). Далі застосовуються такі методики:
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція);
• мультикомплексна ПЛР з наявністю праймерів видоспецифічного типу;
• копіювання ділянок ДНК з ферментами.
• Патологоанатомічні зміни. Окрім типових ознак овечої віспи присутні й зміни патологоанатомічного типу. Це наявність виразок, ерозій та геморагічних запальних процесів у ротовій порожнині, трахеї, глотці, органах шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхах. Іноді виявляються крововиливи. Легені уражаються гепатизацією і гангренозними вогнищами, селезінка і лімфатичні вузли збільшуються, печінка набуває глинистого відтінку. Лікар розрізає папулу і забарвлює її вміст за методикою Пашена і Романовського, завдяки чому виявляється збудник.

Лікування

Специфічної терапії не існує, тому призначаються препарати симптоматичного характеру. Але спочатку хворих особин відсаджують від стада і змінюють раціон харчування. Що призначається:

• антибактеріальні засоби, завдяки яким виключається ризик вторинного інфікування;
• симптоматичні препарати – потрібні для усунення неприємних проявів (гемодез, глюконат кальцію, глюкоза у вигляді внутрішньовенних інфузій);
• місцева обробка шкірного покриву і слизових оболонок.

Категорично заборонено вивозити хворих баранів і утримувати їх зі здоровими особинами. Обов’язково проводяться дезінфекційні заходи з обробки:

• стіни;
• стелі;
• годівниці;
• поїлки;
• підлога;
• підстилки;
• гній;
• молоко овець;
• загони;
• паркани і т. д.

Для знезараження молока застосовується метод пастеризації з температурою кипіння 85 градусів (близько півгодини). Для решти робіт підбирається один із засобів:

• їдкий калій або натр (2%) у гарячому вигляді;
• сірчанокарболова суміш (3%) теж у гарячому вигляді;
• гашене вапно (20%);
• хлорне вапно (2%);
• формальдегід (2%).

Вівці, які померли або їх довелося вимушено відправити на забій, піддаються спаленню. Категорично забороняється використовувати м’ясо і шкуру.

Якщо в населеному пункті протягом 3 і більше років не було віспи, оголошується карантин і масовий забій худоби. При цьому м’ясну продукцію піддають санітарній оцінці на підставі правил з ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи. Карантин знімається через 3 тижні після одужання баранів.

Імунізація овець

Вівці, які вже перехворіли на віспу, більше цьому захворюванню не піддаються, оскільки в організмі виробляється імунітет. Решту особин вакцинують культуральними вірусвакцинами, які діють протягом 1 року. Це НІСГІ, Дордан, ВНІ-ІЗЖ, ГК, Б/5-96.

Профілактичні заходи

Крім вакцинації кожен фермер повинен самостійно забезпечити своє поголів’я захисними заходами проти зараження овечою віспою. Для цього достатньо виконувати прості дії:

• не завозити тварин і корм із неблагополучних країн;
• після купівлі овець відсаджувати їх окремо на карантин мінімум на 30 діб;
• періодично обробляти інвентар і власне взуття/одяг дезінфекційними засобами;
• своєчасно вакцинувати поголів’я;
• дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог;
• не виводити на пасовища, де пасуться вівці інших ферм, особливо тих, де нещодавно виявляли віспу.

Заходи щодо боротьби зі спалахом овечої віспи

У разі виникнення спалаху епідемії віспи вівці вживають особливих заходів, які включають у себе такі заборони:

• ввезення і вивезення в/з карантинної зони овець;
• продаж ягнят;
• продаж м’ясної продукції та шкур;
• перегрупування особин різних стад усередині одного фермерського господарства;
• випас хворих овець на загальному пасовищі;
• вивезення корму з ферми, де виявлено епідемію віспи;
• стрижка баранів із подальшим продажем або використанням вовни;
• пити молоко, яке не пройшло процес знезараження;
• продаж живих особин.

Не дозволяється входити на ферму стороннім людям, організовувати ярмарки та виставки. Дозволено відвідування тільки представників ветеринарних дезінфекційних служб.

Овеча віспа є інфекційним і дуже небезпечним захворюванням, при виявленні якого фермер зазнає значних втрат. Важливо своєчасно вживати терапевтичних заходів, відокремлювати хворих особин від здорових і обов’язково дезінфікувати приміщення, інструменти тощо.