«ТУБЕРКУЛЬОЗ - ЩО ЦЕ?ТА ЯК ЗАХИСТИТИСЯ?»

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в цілому світі.

Головне джерело зараження – хвора на туберкульоз людина. Зараження відбувається повітро-крапельним або повітро-пиловим шляхом – з краплинками слизу, пилом; аліментарним (харчовим) - з вживанням харчових продуктів від тварин, хворих на туберкульоз, використання інфікованої їжі, посуду, через молоко хворої матері; контактним – від хворих на туберкульоз тварин; внутрішньоутробним – від хворої матері. Будь-яка людина може заразитися туберкульозом де завгодно: вдома, у гостях, на роботі. Основним джерелом інфекції є хворі легеневою формою туберкульозу, що кашляють та виділяють з мокротинням збудника хвороби. Особливо великому ризику зараження туберкульозом піддаються люди, які тривалий час знаходяться в контакті з хворим у погано провітрюваному приміщенні: у тюремній камері, армійській казармі, лікарняній палаті чи в колі сім’ї.

Головну роль у виникненні туберкульозної інфекції має зниження імунітету, а також такі чинники, як: несприятливі умови життя; несприятливі кліматичні умови (сирість); переохолодження; якість харчування – «сита людина туберкульозом не хворіє»; споживання токсичних продуктів - паління тютюну, вживання алкоголю, прийом гормонів; супутні захворювання - ВІЛ-інфіковані, хворі на цукровий діабет, захворювання верхніх дихальних шляхів, психічні захворювання, виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки; стреси.

Туберкульоз є небезпечною та дуже тяжкою хворобою, хоча на самому початку має прихований перебіг. Часто хворіюча людина вважає, що вона просто перевтомилась або застудилась. Тому часто такі люди звертаються до лікаря після появи важких симптомів, коли вже необхідне складне та тривале лікування.

Туберкульоз може уражати різні органи і тканини людини: очі, кістки, шкіру, нирки, кишечник і т.д. Але найчастіше (у 90% випадків) туберкульозна інфекція уражає органи дихання. Людина, що захворіла на туберкульоз, може скаржитися на: кашель з виділенням мокротиння; кровохаркання; задишку (при запущеному туберкульозі, великому обсягу враження легеневої тканини); біль в грудній клітці (при напрузі м'язів внаслідок кашлю чи при враженні плеври); відсутність апетиту, схуднення на 5-10 і більш кг; слабкість, розбитість, пітливість, підвищену втомлюваність, зниження працездатності; лихоманку (підвищення температури тіла у вечірні години, при фізичному і емоційному навантаженні); блідість шкіри; поява рум'янцю на обличчі і специфічного блиску в очах при підвищенні температури тіла. Усі зазначені симптоми можуть бути обумовлені й іншими захворюваннями, але при збереженні кожного з них протягом трьох тижнів і більше необхідно звернутися до дільничного (сімейного) лікаря і провести спеціальні дослідження для підтвердження виключення діагнозу туберкульозу. З часом туберкульоз легенів руйнує їх, заповнює легені кров’ю, хворий відхаркує криваву слину, обсемінює все навколо себе, і якщо в громадському транспорті або громадських приміщеннях здорова людина візьметься за поручень або ручку дверей, то може з легкістю заразитись…

Туберкульоз дуже важко лікувати. Повне виліковування від туберкульозу наступає в середньому через 1-2 роки після початку хіміотерапії. При відсутності лікування за 5 років 50 % хворих туберкульозом гинуть.

На сьогодні дитячий туберкульоз в Україні залишається актуальною проблемою сучасності. Однак ситуація не сприяє появі оптимістичних прогнозів - з року в рік туберкульоз набуває все більш небезпечних форм і ставить під загрозу життя та здоров'я дітей. Проблема туберкульозу серед дітей є надзвичайно актуальною, оскільки діти за своїми анатомо-фізіологічними особливостями в десятки разів більш вразливіші за дорослих з точки зору ризику зараження і захворювання на цю недугу.

Розвитку хвороби в значній мірі сприяє байдужість батьків. Більшість впевнені, що їх дитина цілком захищена, а щеплення може їй тільки зашкодити. Спеціалісти відмічають, що саме така впевненість збільшує ризик, ступінь якого не залежить від благоустрою, соціального статусу і способу життя сім'ї, в якій росте дитина. Не обов'язково жити у вогкому підвалі чи катакомбах, щоб захворіти на туберкульоз. Далеко ходити не треба - у великих містах, наприклад, перебуває багато хворих мігрантів, котрі можуть заразити дитину на цю недугу, не кажучи вже про дитячі садочки, школи, місця громадського харчування і міський транспорт.

Коли туберкульоз починає набувати активної форми, виявити його ознаки в дитини набагато важче, ніж у дорослого. Типові для цього захворювання симптоми у дітей можуть бути відсутні. А явний вісник туберкульозу - кашель - ознака, котра з'являється надто пізно. На ранній стадії про наявність хвороби в дитини може свідчити підвищена втомлюваність, дратівливість, головний біль, зниження апетиту, набряк лімфатичних вузлів, часте серцебиття. У малечі хвороба виражається через біль в черевній порожнині, збільшення розмірів печінки, підвищення температури. Однак такі ж симптоми характерні і для інших хвороб.

Свідчити про те, що дитина страждає на туберкульоз, може лише позитивна проба Манту (перевірка чутливості організму до туберкуліну) в поєднанні з вищевказаними симптомами. Туберкулін – це суміш із органічних речовин, отриманих з туберкульозних мікобактерій. Реакція організму на туберкулін є однією з різновидів алергійних реакцій. У місці введення препарату в шкіру виникає запалення, викликане тим, що фрагменти мікобактерій (містяться в туберкуліні) притягають до себе захисні клітини крові із кровоносних судин шкіри. Але в реакцію вступають не всі захисні клітини крові, а тільки ті, що вже знайомі з бацилами туберкульозу. Тобто зміст проби Манту в тому, що за допомогою неї можна виявити первинно-інфікованих, тобто тих, у кого вперше виявлений факт зараження туберкульозною паличкою Коха; діагностувати туберкульоз в осіб, які інфіковані паличкою Коха, але не мають симптомів захворювання; підтвердити діагноз туберкульозу; відібрати дітей для ревакцинації проти туберкульозу. Крім того, необхідність проведення саме проби Манту обумовлена тим, що цей метод діагностики туберкульозу є найбільш безпечним, тому він використовується, в основному, саме у дітей.

Хочу зазначити, що завдяки масовим щепленням населення у нас ліквідовано такі страшні хвороби, як дитячий поліомієліт, знизилась захворюваність на дифтерію. Тепер маємо чергову хвилю відмов, серед населення поширюється інформація про шкоду щеплень, недоброякісні вакцини тощо. Щеплення – це поки що єдиний захист населення від так званих керованих інфекцій. Є відповідний Указ Президента, в якому міститься повний перелік обов’язкових щеплень, інші нормативні акти, якими ми керуємось у своїй роботі. Сюди входять дифтерія, правець, поліомієліт, кір, туберкульоз, коклюш, епідпаротит, краснуха, гемофільна інфекція, яка виникає у дітей раннього віку і призводить навіть до летальних випадків, та гепатит В. Від цих інфекцій ми і повинні захистити наших дітей.

Слід сказати, що на жаль, жодне щеплення не дає стовідсоткової гарантії того, що людина не захворіє. Правда, навіть якщо хвороба і виникне, то в будь-якому випадку вона протікатиме не так тяжко, як у людей, у яких не було щеплення. Ми не заперечуємо, що щеплення може викликати ускладнення, гарантії, що цього не станеться, ніхто не дасть, але ризик їх виникнення можна значно знизити. Із боку лікарів повинен бути індивідуальний підхід до кожного маленького пацієнта. Існує ряд протипоказань, якими керуються медики у своїй роботі. Є протипоказання постійні, є – тимчасові. Тобто, коли протікає гострий період якогось захворювання або хронічної недуги, тоді нікому не роблять щеплення. Дітям з хронічними недугами роблять щеплення в період ремісії, а не гострого протікання хвороби. Діти ж з онкозахворюваннями, хворобами нервової системи, крові тощо мають постійні протипоказання. Тож, роблячи щеплення всім іншим, ми захищаємо і таких дітей від інфекцій.

Згідно аналізів в Новоодеському районі відмовиляються від туберкуліно-діагностики близько 18,1% відсотків батьків. Ось і уявіть собі, який у нас захист населення від інфекційних хвороб. Імунний прошарок дітей без щеплень, в тому числі з протипоказаннями, може бути допустимий лише тоді, коли 95 відсотків дітей щеплення пройдуть. У нас же зараз такого імунного прошарку немає, тобто наші дітки не захищені від тих дітей, яким за незрозумілих лікарям причин батьки забороняють робити щеплення або туберкулінодіагностику. Ми не знаємо, поруч з ким знаходяться наші діти сьогодні. Чи готові Ви, батьки, взяти на себе таку відповідальність і відчувати себе винними за власну бездіяльність, точніше, активне перешкоджання медикам у їх благородній справі? Медики роз’яснюють, переконують Вас, але, на жаль, немає такого закону про відповідальність батьків у випадку погіршення здоров’я дитини внаслідок відмови від щеплення. Декого вмовляємо і вони-таки визнають, що щеплення робити треба. Але шкода, що одні батьки, відмовляючись від щеплень своїй дитині, ще й переконують у цьому інших: друзів, сусідів тощо. Наші люди чомусь більше довіряють будь-кому, але не спеціалістам. На нашу думку, батьки, які без поважних причин відмовляються робити щеплення своїм дітям, повинні користуватись іншими можливостями для здобуття дітьми освіти: наймати педагогів, репетиторів – зараз це не забороняється. Таким чином і їхні діти здобуватимуть освіту.

Для того, щоб батьки були об’єктивніше поінформовані щодо важкості деяких хвороб, зазначу, що, наприклад, такі недуги, як краснуха чи епідпаротит (свинка) за перебігом і не такі страшні, але у майбутньому в людини, яка перехворіла, можливі ускладнення. Так, краснуха небезпечна для вагітних жінок: плід може бути вражений інфекцією, дитина народиться з важкими патологіями, та й виносити дитину жінці буде складно – дуже часто трапляються викидні. А «свинка» дуже небезпечна для чоловіків. Ця хвороба може стати причиною чоловічого безпліддя....

Не треба панікувати батькам, якщо після щеплення у дитини буде якась реакція, наприклад, підвищиться температура тіла, з’явиться легке недомагання. Це – нормальна реакція організму на введення вакцини. Значить, виробляються антитіла для боротьби із збудниками захворювання. Якщо немає жодної реакції, то це погано. Значить, у дитини імунна система настільки слабка, що вона навіть не реагує на вакцину.

Наприкінці, озвучуємо Вам основні рекомендації ВООЗ та МОЗ України з попередження захворювання на туберкульоз:

• повноцінно та раціонально харчуватись, не мати шкідливих звичок, займатись спортом і загартовуватись, проводити більше часу на свіжому повітрі, утримувати квартиру  в чистоті, частіше провітрювати;
• проходити своєчасно флюорографічне обстеження;
• щеплювати дітей проти туберкульозу та проводити туберкулінодіагностику у дітей та підлітків;
• уникати покупок продуктів тваринництва, які не пройшли ветеринарного обстеження (особливо на стихійних ринках). Суворо дотримуватись правил особистої гігієни при використанні молока і м’яса, надійно піддавати їх термічній обробці. Не купувати молочні продукти, фасовані у нестерильний, раніше вживаний пластиковий посуд;
• надмірне захоплення вегетаріанством, зловживання різними дієтами провокує захворювання на туберкульоз;
• якщо Ви більше 2 тижнів нездужаєте, Вас турбує кашель, маєте знижений апетит, підвищену температуру, пітливість, особливо вночі, задуху, кровохаркання, НЕГАЙНО зверніться до свого дільничного лікаря-терапевта (педіатра). Головне – вчасно звернутися за допомогою.

Дуже небезпечною є ситуація, коли хворий на туберкульоз знаходиться вдома, тому що він стає джерелом захворювання для своїх рідних, особливо дітей. Він підлягає негайній госпіталізації. Особи, що проживають разом з хворим, повинні негайно звернутись до лікаря і залишатись під його наглядом до одужання хворого.

І слід пам’ятати, що чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим більше шансів у хворого на повне вилікування. ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИЛІКОВНИЙ при умові раннього виявлення, ефективного лікування та дотримання рекомендацій лікаря. Туберкульоз не виліковується, якщо перервати лікування, вживати протитуберкульозні препарати хаотично, зловживати алкоголем, наркотичними засобами,  внаслідок чого розвивається така форма туберкульозу (хіміорезистентна), яка не піддається лікуванню протитуберкульозними препаратами. Своєчасно виявлений хворий, що одержує повноцінне лікування, через 6-8 тижнів вже не є джерелом інфекції. Вчасно розпочате лікування є запорукою повного вилікування. Категорично забороняється переривати лікування ! При порушенні режиму лікування хвороба переходить у хронічну форму, яку вилікувати дуже важко.

Не займайтесь самолікуванням!

Жодні відомі народні засоби не можуть вилікувати туберкульоз. Їх можна використовувати як доповнення до основного лікування після консультацій з лікарем. Крім того, необхідно знати всім, що в Україні лікування від туберкульозу є БЕЗКОШТОВНИМ!

Допоможіть собі та своїм дітям!

І тільки спільними зусиллями ми зможемо зупинити поширення туберкульозу!

Відділ державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства Новоодеського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області - Бородіна А.В, Берекет К.В.