ДИФТЕРІЯ – НЕБЕЗПЕЧНА БАКТЕРІАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ!

Дифтерія – це небезпечна бактеріальна інфекція, що вражає слизову оболонку носа і горла. Захворювання викликає бактерія Сorynebacterium diphtheriae. Основними симптомами дифтерії є біль в горлі, температура, набряк лімфатичних вузлів і слабкість. Однак найбільш відмітною ознакою цього захворювання є поява щільного сірого нальоту на задній стінці горла. Цей наліт може блокувати дихальні шляхи, в результаті чого у хворого виникають серйозні труднощі з диханням.

На пізніх стадіях захворювання на дифтерію в організмі людини виникають порушення в роботі серця, нервової системи і нирок. Крім того, навіть при лікуванні може виявитися смертельною. Близько 3% людей, хворих на дифтерію, помирають внаслідок хвороби і ускладнень, які вона викликає. Показники дитячої смертності від дифтерії вищі для вікової категорії до 15 років. У розвинених країнах захворювання зустрічається нечасто, оскільки для його профілактики використовують різні вакцини.

– інкубаційний період – 2-10 днів;
– клінічні прояви залежать від клінічної форми дифтерії за тяжкістю та локалізацією.

Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії, які є резервуарами хвороби.

Основний механізм передавання:

• повітряно-крапельним;
• через забруднені предмети особистого користування;
• шляхом безпосереднього контакту з хворими.

При повітряно-крапельному шляху зараження інфекція потрапляє в організм здорової людини, коли вона вдихає частинки слини хворих, яка щойно чхнула або кашлянула поруч. Особливо часто захворювання передається таким шляхом в тих сім’ях або групах людей, які проживають в умовах обмеженого простору.

При використанні особистих предметів людини, хворого на дифтерію, так само відбувається передача інфекції. Наприклад, при питті з посуду, яким користується хворий або користуванні одним рушником, а також тісному контакті з іншими предметами особистого користування, на яких можуть залишатися бактерії.

• Безпосередній контакт із зараженою людиною, наприклад, дотик до виразок або поцілунок хворого на дифтерію – ще один шлях передачі захворювання. Хворі на дифтерію, не вакциновані або ті, що не виявляють симптомів захворювання, можуть бути джерелом інфекції для нещеплених людей протягом двох-шести тижнів навіть без ознак захворювання. До групи ризику, що наражаються на небезпеку інфікування, входять:
• діти і дорослі без щеплень проти дифтерії;
• люди, що живуть в умовах перенаселеності або антисанітарних умовах;
• мандрівники в ендемічні з дифтерією райони.

Особливо поширена дифтерія в країнах, що розвиваються, де рівень імунізації в даний час залишається низьким. В регіонах, де вакцинація проти дифтерії є стандартною процедурою, хвороба в основному загрожує невакцинованим людям або подорожуючим в країни третього світу.

Перші ознаки захворювання виникають через 2-5 днів після зараження і полягають в наступному:

• утворення щільного сірого нальоту – мембрани, що покриває горло і мигдалини;
• біль в горлі, хриплий голос;
• збільшення лімфатичних вузлів в області шиї;
• виділення з носа;
• температура і озноб;
• загальна слабкість, млявість, нездужання.

Ускладнення:в они можуть виникнути в будь-який період хвороби, але для кожного періоду характерні свої. Терміни їх появи мають прогностичне значення: інфекційно-токсичний шок (ІТШ),синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром) ,міокардит ,ураження нервової системи також виникає у ранні (1-2-й тиждень) й пізні (до 4-6 тижня) терміни. Проявляються частіше моторними, а не сенсорними порушеннями. У ранні терміни виникають ураження черепно-мозкових нервів. З'являється парез м'якого піднебіння, голос стає гугнявим. Хворі не в змозі ковтати рідку їжу. Блювотний рефлекс відсутній. Ураження інших черепно-мозкових нервів може обумовити параліч акомодації, птоз, іноді — парезлицьового нерву та інші порушення. Процес може бути одно- або двобічним.Пізніше виникають в'ялі паралічі за типом моно- або поліневритів. Клінічні прояви залежать від локалізації ураження. Частіше наявні ураження м'язів гортані та глотки, кінцівок — пара- і тетрапарези. Рідко уражаються м'язи діафрагми, казуїстичним є параліч по типу Гієна — Баре. Дифтерійні парези й паралічі носять зворотній характер. Тривалість до 2-6 місяців та більше.Ураження нирок пов'язане з безпосередньою дією дифтерійного екзотоксину (токсичний нефроз),.Наднирникова недостатність рідка, виникає при крововиливах в наднирники при ДВЗ-синдромі.

Профілактика:

Найкраща профілактика дифтерії – вакцинація і відсутність контактів із зараженими людьми. При підозрі на дифтерію слід звернутися до лікаря і здати аналізи. Вакцина проти дифтерії дається в комплексі з вакцинами від правця та кашлюку і відома під назвою АКДС або «три в одному» (для дітей) і Бустрікс (Tdap – для підлітків і дорослих). Вакцина від дифтерії, правця та кашлюку є найбільш популярним засобом імунізації дітей в США і Європі. Дається вакцина в п’ять етапів (у віці 2, 4, 6, 18 і 24 місяців). Остання вакцинація дитини повинна бути проведена до 6 років. Слід пам’ятати, що після введення вакцини у дітей виникають побічні ефекти, наприклад алергічна реакція (висип, набряклість шкіри в місці уколу, почервоніння), іноді виникають судоми або шоковий стан. Ці ускладнення можна побороти за допомогою засобів, які призначає лікар. Бустерні дози вакцини необхідні для підтримки імунітету до дифтерії, оскільки без ревакцинації імунітет до дифтерії з часом зникає.

Невакцинованим проти дифтерії дітям старше 7 років лікарі рекомендують отримання трьох доз бесклітинної вакцини Boostrix (Tdap). Крім того, цю вакцину, незалежно від попереднього статусу вакцинації, можна використовувати і для прищеплення вагітних.

На відновному етапі хворому, що переніс дифтерію, необхідно дотримуватися постільного режиму. Важливо уникати фізичних навантажень, а також добре відпочивати.

У період, поки захворювання є заразним, необхідно ретельно мити руки, носити захисну пов’язку. Перенесена дифтерія не гарантує відсутність захворювання в майбутньому, тому вкрай важливо постійно дотримуватися правил особистої гігієни та пройти вакцинацію. Як особистий засіб профілактики, головну роль грає гігієна: елементарне миття рук протягом дня, провітрювання приміщення в офісах та вдома, протирання предметів, з якими могли взаємодіяти носії хвороби. А також при перших підозрах на дифтерію, необхідно швидко звернутися до лікарів та не займатися самолікуванням!

Відділ державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства Новоодеського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області Бородіна А.В та Берекет К.В.