правовий порятунок від терористичних нападок ворога

Сучасне українське кримінальне законодавство добре адаптоване до
боротьби зі злочинами, що кояться у війні З моменту російського військового
вторгнення на територію України почали активно обговорюватися випадки
застосування тортур як інструменту для впливу на волю людини. У
тимчасово окупованих районах радикальна пропагандистська політика
ворога поєднується із нанесенням тілесних ушкоджень, завданням болю, а
також позбавленням волі та має на меті залучити до співпраці. Здебільшого,
жертвами злочинного вербування стають свідомі українці, люди, які
довіряють своїй країні та розуміють протиправний зміст партнерства з
ворогом. Проте інколи не вистачає сил витримувати фізичний примус. Тому,
щоб зберегти своє життя, доводиться вчиняти суспільно небезпечні діяння. У
таких випадках стаття 40 Кримінального кодексу України захищає інтереси
особи, яку змусили завдати шкоди правоохоронюваним інтересам. Разом з
тим, дана норма не дозволяє забути про зловмисника, який все одно буде
відповідати перед законом незалежно, чи визнано злочином поведінку тієї
особи, до якої він застосовував примус. Стаття 40, п. 1 ККУ: Не є злочином
дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним
інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок
якого особа не могла керувати своїми вчинками.