Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Гендерна рівність є одним із принципів забезпечення прав людини, основою демократичного розвитку держав та світової спільноти.

Загальною декларацією з прав людини закріплено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію.

З метою ліквідації дискримінації щодо жінок у Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок держави-сторони зобов’язалися включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої національні конституції та інше законодавство, встановити юридичних захист прав жінок на рівній основі з чоловіками, утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів або дій щодо жінок та гарантувати, що державні органи, установи організації та підприємства діятимуть відповідно до цього зобов’язання. Ця Конвенція була ратифікована Україною 19 грудня 1980 року.

Україна підписала та ратифікувала у 2014 році Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, продемонструвала відданість європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «вживати заходи щодо досягнення рівності між чоловіками і жінками в усіх галузях, і зокрема, в політичній, соціальній, економічній і культурній галузях».

Принцип гендерної рівності закріплений у статті 24 Конституції України. Частина третя цієї статті безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, тощо. 

У Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» поняття гендерна рівність визначено як – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості щодо його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати однакову участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Рівність у трудових правах громадян визначається, в тому числі, Кодексом законів про працю , відповідно до якого встановлений обов’язок дотримуватись рівності трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці. 

 Роботодавець зобов'язаний: 

• створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
• вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
• вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише за ознаками однієї статі, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу.

У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.

Держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.

З аналізу законодавства зрозуміло, що ще потрібно працювати над приведенням документів у відповідність до міжнародних стандартів. Проте, Україна вже активно працює над впровадженням принципу рівності чоловіків і жінок у національне законодавство.