Сім’я – основа життя людини

     Сім’я – є однією з найдавніших і стійкий соціальних спільностей. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію і збережеться в майбутньому. Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє міцно пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.

   Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле життя - закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, внутрішній світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, і книга… Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формується наші звички і вміння,наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання громадянських переконань, вимогливості до себе і до інших, милосердя і співчуття до людини.

   Спілкування з найближчими людьми духовно звеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість правильності вибраної життєвої позиції, вселяє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.

     Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками - такий природній взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре в людині, бути сховищем від усіх життєвих негараздів.

       Сім’я є найважливішим фактором, який впливає на формування особистості, бо саме в сім’ї дитина просто та невимушено призвичаюється до життя. В сім’ї будується підґрунтя розуміння дитиною світу, з перших років вона засвоює моральні цінності, соціальні норми, культурні традиції. Виховання дитини тісно пов’язане із проблемою сформованості особистості батьків. Щоб виховати у дитини чуйність, шанобливе ставлення до людей, батьки самі повинні володіти достатнім рівнем перелічених якостей.

Дитина, спостерігаючи взаємини батька і матері у повсякденному житті, засвоює певний тип стосунків між чоловіком та жінкою. Взаємини батьків – це одна із головних моделей майбутніх подружніх стосунків дітей. Діти складно переносять руйнацію сім’ї, тим більше, вони часто не можуть розібратись у взаєминах батьків. Коли батько або мати залишає сім’ю, то залишається глибокий слід у психології покинутої дитини. Звичайно, дитина не завжди може зрозуміти істинне значення того, що відбувається. Ще менше вона здатна зробити з цього правильні висновки, дати належну оцінку подіям та людям, правильно визначити своє ставлення до них, свою лінію поведінки.                                   Потрібно наголосити, що для дітей особливо небезпечним є не саме розлучення, а ненормальні стосунки. Успішне виховання дитини є можливим у такій сім’ї, де панують дружба, любов і повага між татом і мамою, де дітям прищеплюють найкращі риси, де дитині висувають високі моральні вимоги. Виховання дітей у сім’ї не завжди відбувається успішно. У ньому часто трапляються помилки, які негативно впливають на життя сім’ї, за винятком особливих випадків, що межують із патологією (алкоголізм батьків, розпад сім’ї і т.п.) основною причиною невдач у сімейному вихованні є слабкість педагогічних позицій дорослих.

       Дуже прикро, що в повсякденному житті трапляються батьки, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків або в силу тих чи інших життєвих обставин, не можуть самостійно виконувати функції покладені на сім’ю, у зв’язку з чим потребують сторонньої допомоги. Служба у справах дітей проводить профілактичну роботу з такою категорією, надається психологічна, інформаційна допомога батькам, сприяє в організації міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, збереження цілісності сім’ї.

             Пам’ятайте, що головними героями у долі кожної дитини є Ви - батьки! Оволодіваючи складним мистецтвом виховання, свої знання, досвід, батьківські почуття невтомно спрямовуйте на формування юної душі, загартовуйте її дух і тіло, своїм прикладом учіть синів і дочок жити серед людей і для людей. Пам’ятайте: для школи, для країни і для вас особисто найважливіше не те, ким працюватимуть наші діти, а як працюватимуть, не яких успіхів досягнуть вони у житті, а їх людяність.